У зарубіжних медичних виданнях активно обговорюється тема психічних і неврологічних порушень внаслідок впливів коронавірусу на організм людини. З’ясувалося, що від місяця до пів року після одужання – деякі люди мали депресію, стенізовані стани, апатії тощо.
Хворі, які вилікувалися певним чином переосмислили своє життя. Зокрема, зазначили, що тепер прагнуть частіше гуляти на природі, дихати свіжим повітрям, почали більше піклуватися про себе та ближніх, насолоджуватися життям. Крім того, зменшився інтерес до того, що раніше вважалося важливим. Багато хто став більше цінувати родину, буденне життя, отримувати насолоду від простих речей. Дехто переглянув коло людей, які його оточували, переоцінив стосунки з ними. Хтось позбавився відчуття самотності й зрозумів, як класно проводити час наодинці з собою. Були й такі, хто після хвороби змінив роботу, бо зрозумів, що займається не тією справою. Також люди зізнавалися, що у них підвищилося співчуття та зменшилася відраза до хворих і немічних.
Це щось на кшталт шокової травми… У людини відбувається переоцінка цінностей, себе, свого оточення. Коли людина опиняється на самоті, відчуття більше загострюються, з’являються депресивні стани, розчарування від життя.
Для коронавірусної хвороби це особливо характерно. Насамперед тому, що вона пов’язана з нейротоксичним впливом на центральну нервову систему та головний мозок. Відбувається порушення когнітивних функцій: пам’яті, уваги, швидкості мислення. Погіршується загальний психологічний стан, з’являється слабкість, головний біль, задуха, пригнічений настрій, апатія. Причому, все це може спостерігатися тривалий час і після хвороби.
«Одним із найскладніших наслідків постковідного синдрому є депресія і виникнення суїцидальних думок.
Фахівці стверджують, що під час хвороби людина витрачає багато ресурсів, як фізіологічних, так і психологічних. А коли одужує, у неї нерідко вже бракує сил для відновлення того способу життя, який був до хвороби. Безумовно, з часом все може стати на свої місця, але є такі випадки, коли без допомоги спеціалістів не обійтися. Для цього існують спеціальні психореабілітаційні техніки, які допомагають відновлюватися. Ними можна займатися як самостійно, так і з відповідним фахівцем – психологом, нейропсихологом, інструктором з лікувальної або респіраторної гімнастики тощо.
«Скажімо, депресивні стани добре лікуються руховою активністю, помірним застосуванням йоги, дихальними практиками, медитацією тощо. Зараз з’явилася нова практика – майндфулнес. Це доказовий метод, який засвідчує, що регулярне заняття ним веде до зміцнення імунітету, стресостійкості тощо. Зокрема, йдеться про те, що людина відчуває на рівні тіла, емоцій, думок, тобто вона має бути в контакті з собою. Адже коли ми позбавляємося автоматизму, це поліпшує психологічний стан і мобілізує внутрішні ресурси. Одну з вправ на так зване «сканування тіла» рекомендується тим, хто страждає на безсоння. Коли ви не можете заснути, то перебираєте в голові купу інформації, згадуєте, що було вчора або треба зробити завтра й таке інше. Ця свого роду інформаційна каша заважає заснути через високу активність головного мозку. І якщо просто сказати «заспокойся», щоб позбутися таких думок, це не спрацьовує. Один зі способів – бути у контакті з собою.
«Наприклад, якщо ти лежиш у ліжку, треба думати – чи затишно тобі, чи тепло, чи зручна подушка, приємна ковдра… А ще – звернути увагу на своє тіло, кожну його часточку: розпочати з пальців ніг і помалу рухатися вверх, згадуючи кожен орган. Багато хто згадує, скажімо, море, пляж, але це теж відволікає. Треба думати тільки про себе, про своє тіло, про те, що ми робимо тут і зараз. Це допомагає витіснити старі думки. Також радять вживати їжу не автоматично, а відчувати її смак. Або коли миєтесь у душі – не думати про проблеми, а відчувати запах шампуню, мила, температуру води.
